ХРАМ  ДУШІ  МОЄЇ…

Мета: формувати історичний, краєзнавчий  та культурознавчий світогляд школярів, здатність зберігати і примножувати традиції, звичаї сільської громади, ; прилучати їх до пам’яток історії, культури і духовності рідного краю;  формувати мотивації на дотримання традицій, звичаїв, обрядів родини та рідного краю; виховувати почуття гордості за історичне минуле рідного краю, його культуру, духовність, людей краю; виховати  якості  громадянина-патріота держави.

Місце проведення: шкільний  музей.

                                         ХІД  ВИХОВНОЇ

Учениця.  
 Шукала щастя – Господь дав випробування                                                                  Хотіла радості – отримала журбу…                                                                               Я підняла до неба очі, і запитала: «Господи,чому?…»                                                                                          Бог посміхнувся і сказав:                                                                                    Дитино нерозумна, не там шукаєш  щастя ти своє!!!                                                   Шукай спочатку для душі спасіння,                                                                               Все інше вже у тебе є.                                                                                                       Усе, що бачиш: небо, сонце, зорі,квіти,                                                                    Пташинний спів я дарував тобі,                                                                                    А ти в буденній суєті цього не бачиш,                                                                           І десь шукаєш щастя на землі”.

Вчитель. Виховна година сьогодні незвичайна, адже пройде вона в нашому шкільному музеї. Тема її «Храм  душі  моєї…».                                                                              До нас сьогодні  завітали настоятель  церкви  Різдва  Пресвятої  Богородиці та екскурсовод музею.

 (Звучить пісня  «Моє село» на сл.. С. Рачинця).

Учень
Тут на горбочку, в зеленім віночку 
Маленька церковка стоїть, 
На мові чудовій, моїй  українській
Молитва до Бога звучить.

Чому ж ми цураємось рідного слова
Нащадки святої Руси, 
То мовою рідною, мовою серця
Ми розмовляймо усі. 

Андрій Первозваний, Апостол слов’янський 
Із давніх - предавніх часів,
Молитись на мові, що ближча до серця 
Народові він заповів.

О, Боже мій милий, дай розуму й сили
Народ наш докупи з'єднать.
Те, що належить моїй Україні
Ми не дамо роз'єднать. 

Там на горбочку, в зеленім віночку 
Церква маленька стоїть. 
На мові чудовій, моїй українській 
Молитва до Бога звучить.

Учень. Слово "храм" походить від спільного кореня із старослов'янської мови "хороми", тобто будинок. Люди, котрі повірили в Бога, прагнули,  щоб  він  був з ними завжди і всюди. Будуючи Богові будинок, вони виражають своє прагнення неначе "прив'язати" Бога до свого життя і свого народу.    Церква  (грец. Κυριακη (οικια), «дім Господа») — храм, в якому відбувається християнське богослужіння. Церква (храм) - це освячений дім Божий, в якому віруючі збираються для прославлення Бога в молитвах і богослужіннях.

    Будується Церква із тим задумом, що покликана являти модель Всесвіту гармонійного, позбавленого зла і гріха. Церква, як правило, повинна бути звернена престолом до сходу. Схід у Божому культі має своє значення, бо там був рай. 

Екскурсовод. Історія побудови нашої церкви сягає 1759 р. На кошти віруючих жителів, в    центрі села була побудована дерев'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці з такою ж дзвіницею. Будували її 18 сімей, віддавши на покровительство Богородиці, освятивши 21 вересня в день Різдва Божої Матері. В 1868 - 1869 роках церква була капітально відремонтована за кошти прихожан, а частково за кошти дійсного статського радника Автонома Теодоровича. В 1875 р. церкву покрили залізом, так як до того вона була покрита соломою, а потім гонтою, на куполах одночасно були зроблені позолочені хрести. В 1879р. вся церква всередині пофарбована, а у 1877 р.   знадвору обшита дошками і пофарбована. Але не було забуто і за дзвіницю, яку у 1885 р. було відремонтовано.

Учень.

Церковний дзвін

Церковний дзвін пробуджує в душі  Надію, віру, цінності одвічні.  Ми прийдемо до Бога всі, Хто при житті, хто в потойбіччі… Живи, як Бог нам заповів, Дотримуйся священної науки,  Бо за гріхи своїх батьків Страждають діти і онуки. І знай ти істину просту, Не відмолити те, що скоїв,  Якщо образив сироту, Душа не знатиме спокою.  Якщо багатства назбирав Не завжди чесно і правдиво,  Ти свою душу обікрав,  Невже від цього став щасливим? Будь чесним, добрим і простим, Тоді тобі спасіння буде,  Бо в церкву ходять не за тим,  Щоб показатися на люди. Церковний дзвін покличе всіх Покаятися, помолитись, З душі своєї зняти гріх І ніби знову відродитись.  Хай Бог живе в твоїй душі І радість сяє на обличчі, Ми прийдемо до Бога всі,  Хто при житті, хто в потойбічні…

Учень . Церкви увінчуються одним або декількома куполами. А він, у свою чергу, символізує небо, яке в Ісусі Христі з'єдналося із землею. Інколи  Церква має 5 куполів - один центральний і чотири з боків - це символ Христа і 4 євангелістів. У семи куполах Церква пригадує 7 святих Тайн, які встановив Ісус Христос. Дев'ять куполів символізують 9 плодів Св. Духа, і тринадцять - Христа і 12 апостолів. Кожна баня завершена святим  хрестом, який вказує на перемогу над дияволом.

     На  храмі  нашого  села   їх три, що є особливістю українського стилю у будівництві церков,  це вказує на найбільше таїнство віри - таїнство Бога в Тройці.

Учень. Сутнiсть вiри у всiх людей одна i та сама. Проста людина, священнослужитель, iнтелiгент i вчений мають загальну для всiх вiру. Вiра однiєї людини може вiдрiзнятися вiд вiри iншої лише за своєю силою, твердiстю i переконанiстю. Господь сказав, що, коли будете мати вiру розмiром з гiрчичне зерно i скажете цiй горi: пересунься, станеться так, як ви хочете. Цими словами Христос хоче запевнити нас, що вiра може творити неможливе.

Екскурсовод.  У кінці ХІХ століття у Європі лютувала холера. Вимирали цілі міста. Не обминула біда  і нашого краю.  За народними переказами в селі побутує така легенда:

« Старий перевізник, на прізвище Чайка, почув жіночий голос, який благав перевезти через став. На березі стояла жінка, одягнена в одяг черниці із закритим обличчям. Він її перевіз, та в неї не було чим заплатити , тому подякувала і сказала: « В селі буде страшний мор, але ти не бійся, тебе він не зачепить».  Дивна жінка пішла в сторону Коблина. А через декілька днів люди почали хворіти на страшну хворобу і  вмирати сотнями. В селі говорили, що перевізник перевіз холеру. Що тільки люди не робили, щоб біда покинула їх. Ходили Хрестним ходом навкруги села. Дзвонили в дзвони. Молили Бога просячи, щоб Він помилував їх. І Господь вислухав їхні молитви. 4 серпня 1895р. епідемія відступила. В цей день Церква вшановує пам'ять св. Марії Магдалини, і прихожани спорудили в подяку для угодниці Божої кіот. З того пам’ятного року і донині 4 серпня в селі вшановується пам’ять святої Марії Магдалини, яка вберегла нас від лихої напасті.

Рівненська телестанція http://ivannivska-scho.at.ua/video/vip/1/pro_nas/u_poshukakh_legend_25_s_ivanne

Вчитель. Слово надаємо настоятелю нашої церкви….

Учень

Збудуймо Храм Господнього Тепла,                                                                                збудуймо Храм Господньої Любові -                                                                              в серцях своїх збудуймо БожийХрам                                                                            та поріднімось в нім у кожнім слові.                                                             Збудуймо храм на місці свіжих ран,                                                                                на місці болю, втрат невідворотних,                                                                             збудуймо в душах власних БожиХрам,                                                                            хранилище для янгольської сотні.                                                                                 Збудуймо храм, щоб зупинить війну,                                                                             збудуймо храм із паростків любові,                                                                                щоб відспівати втрату не одну                                                                                        та зупинити проливання крові.                                                                                       Збудуймо храм без страху і вагань,                                                                                  хай пам’ять cтане в нім іконостасом,                                                                              сонм янголів замість блискучих бань                                                                         зійде з небес на цю святиню нашу.

(Звучить пісня «Боже, молюсь я за  Україну»).

Учень. Як  дерево  без  коріння  не  може  дати  плоду,  так  людина  без  віри  не  може  робити  добрих   справ. Тому  немудрою  є  думка  того,  хто  каже,  що  байдуже  в  що  вірити, аби  лише  праведно  жити.  Віра  приводить  нас  до  спасіння,  бо  спонукає  до  добрих  справ.  «Віра  твоя  спасла  тебе», - сказав  Христос  до  жінки,  яка  торкнулася  Його  одежі  (Мт. 9:22).

Учень        

Існує в світі нездоланна сила                                                                                         Освячена добром, любов’ю,миром                                                                               Господня віра і молитва щира                                                                                         В душі християнина – дужік рила.                                                                                Злітає він до Божого престолу,                                                                                        Покинувши земну буденність сіру.                                                                                   І сяє незгасимим ореолом                                                                                                Молитва щира і велика віра.                                                                                            Очистившись, обітницю складає,                                                                                   Убравши душу в ризи золотії,                                                                                        А в серці, мов лілея розцвітає,                                                                                       На Господа Всевишнього надія.

(Звучить дитяча християнська  пісня - Бог любить тебе, Бог любить мене).